Відповідно до ст. 441 Кримінального кодексу України (ККУ) екоцидом вважається масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу. Такі злочинні діяння караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Об’єктом цього злочину є безпека природи як середовища проживання людини.
Предметом екоциду є рослинний світ, тваринний світ, атмосфера, водні ресурси, а також можуть виступати земля, надра, інші компоненти екосистеми і космічний простір.
З об’єктивної сторони екоцид може проявитися у таких формах: 1) масове знищення рослинного або тваринного світу; 2) отруєння атмосфери або водних ресурсів; 3) вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.
Склад цього злочину у перших двох його формах сформульований як матеріальний, тобто злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення екологічної катастрофи, конкретними різновидами якої є масове знищення рослинного або тваринного світу і отруєння атмосфери або водних ресурсів. Склад злочину у третій формі сформульований як формальний, тобто злочин є закінченим з моменту вчинення будь-яких дій, якими створюється лише загроза спричинення екологічної катастрофи.
Отже екоцидом вважаються не лише дії, які спричинили негативні наслідки, але й дії, які спричинили загрозу настання таких негативних екологічних наслідків.
Як бачимо саме визначення екоциду містить багато оціночних термінів, адже потребують тлумачення поняття щодо масовості, визначення того, що вважається екологічною катастрофою. В літературі серед науковців можна зустріти різні думки щодо тлумачень та визначень цих понять.
Під масовим знищенням рослинного або тваринного світу розуміють повне знищення флори та/або фауни певного регіону Землі або часткове, але таке, що поширюється на велику кількість (множину) рослин та/або тварин, а під отруєнням атмосфери або водних ресурсів – поширення отрути різних видів у повітряному просторі, у водах Світового океану, морів, озер, рік, інших водоймищ.
Екологічна катастрофа означає надзвичайні, трагічні, тобто такі, що створюють гостру аномалію, наслідки для природного середовища (наприклад, надзвичайно великі за площами поширення лісові пожежі, катастрофічне затоплення місцевості, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, що обмежує або виключає можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах тощо). Тобто мова йде про незворотні зміни довкілля, які викликали повну втрату природних об’єктів або їх частин, і створення в результаті цих змін неможливих умов проживання для людей і погіршення їх здоров’я.
Суб’єкт екоциду загальний, тобто до відповідальності притягаються особи незалежно від того, чи займають вони певні посади, чи зобов’язані вони діяти згідно конкретних нормативів тощо.
Екоцид відрізняється від таких екологічних злочинів, як порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 ККУ), забруднення або псування земель (ст, 239 ККУ), порушення правил охорони надр (ст. 240 ККУ), забруднення атмосферного повітря (ст. 241 ККУ), порушення правил охорони вод (ст. 242 ККУ), забруднення моря (ст. 243 ККУ), знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 ККУ), проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 ККУ), зокрема, тим, що з суб’єктивної сторони він є злочином, у якому психічне ставлення винного і до діяння, і до його наслідків характеризується прямим умислом.
Вчинення злочину екоциду не пов’язано виключно з воєнним станом, тобто цей злочин може бути вчинено як під час війни, так і в мирний час.
Варто зазначити, що в Україні немає не було жодного вироку за статтею “екоцид”, хоча провадження за цією статтею відкривалися і випадки серйозних негативних екологічних впливів та порушень в країні фіксувалися. Як стверджують фахівці, довести провину за статтею “екоцид” вкрай складно, і це пов’язано з тим, що у законі відсутнє визначення таких термінів, як “масове знищення” чи “екологічна катастрофа”, а без них правоохоронці не можуть кваліфікувати, який вид забруднень вже можна внести до масових, а які — поки що ні, можна вважати конкретний випадок катастрофою чи ні.
Джерела:
- Екоцид в Україні: як розслідують і чому немає вироків. 15 вересня 2021 року // ДОМ. Електронний ресурс: https://kanaldom.tv/uk/ekoczid-v-ukraine-kak-rassleduyut-i-pochemu-net-prigovorov/
- Екоцид як міжнародний злочин. Чи стане Крим прецедентом. 5.07.2021 // Асоціація реінтеграції Криму. Електронний ресурс: https://arc.construction/16617?lang=uk
- Кримінальний кодекс України. Електронний ресурс: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
- Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (ст. 441). Електронний ресурс: https://legalexpert.in.ua/komkodeks/lku/2202-441.html
- Шуміло О.М. Перспективи встановлення юрисдиції міжнарожного кримінального суду щодо екоциду // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції № 5, 2021. Електронний ресурс: http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/11336/Perspektyvy%20vstanovlennia_Shumilo_2021.pdf?sequence=1&isAllowed=y
