Зобо’вязання України в кліматичній сфері на шляху до ЄС

ЗОБОВЯЗАННЯ УКРАЇНИ В КЛІМАТИЧНІЙ СФЕРІ НА ШЛЯХУ ДО ЄС

Підготувала к.е.н. Мар’яна Винярська

Експертно-дорадчий центр «Правова аналітика»

Цей огляд підготовлено в межах підтримки членських організацій Українською кліматичною мережею через проєкт «Підтримка сталості існування та розвитку мережі українських громадських кліматичних організацій в умовах війни», який реалізується ГО «Еколтава» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна.

2025 рік

Зміст

Вступ.

1. Основні нормативно-правові акти ЄС у сфері регулювання кліматичної політики, які підлягають імплементації Україною.

2. Основні нормативно-правові акти у сфері реалізації кліматичної політики, прийняті задля наближення України до права ЄС у кліматичній сфері.

3. Основні виклики на шляху до наближення України до права ЄС у кліматичній сфері.

Висновки.

Використані скорочення

ВДЕ – відновлювані джерела анергії

ГФВ – гідрофторвуглець

ЄК – Єврокомісія

ЄС – Європейський Союз

ЗЗЗЛГ – землекористування, змін землекористування та лісового господарства

КМУ – Кабінет міністрів України

МЗВ – моніторинг, звітність та верифікація викидів парникових газів з установок

НВВ – національно-визначений внесок

ПГ – парникові гази

РКЗКООН – Рамкова конвенція ООН про зміну клімату

СВАМ – механізму вуглецевого коригування імпорту

СНВР – Стратегія низьковуглецевого розвитку України

СТВ – система торгівлі викидами

Ф-гази – фторовані гази

Вступ

У червні 2025 року завершено офіційний скринінг відповідності українського законодавства праву ЄС за переговорним розділом 27 «Навколишнє середовище, клімат та цивільний захист». Цей блок є одним із наймасштабніший за кількістю актів права ЄС і має кроссекторальний характер. Значна частина цих актів стосується реалізації кліматичної політики. Зі свого боку європейські експерти відзначили високий рівень підготовки української делегації до переговорного процесу, зокрема якість презентаційних матеріалів і заповненого опитувальника. Вони наголосили на готовності продовжувати тісну співпрацю в межах розділу 27 та й надалі підтримувати Україну на її євроінтеграційному шляху.[1]

Процес скринінгу дозволяє Єврокомісії визначити, наскільки добре Україна підготовлена ​​до членства, і формує важливу технічну основу для подальшого прогресу в переговорах. Комісія представляє результати скринінгу державам-членам у звітах про скринінг, в яких вона може рекомендувати їм розпочати переговори у відповідних сферах політики. Після того, як держави-члени досягнуть згоди, можна буде відкрити розділи переговорів. Очікується, що Україна продовжить свої зусилля з реформування, узгодить законодавство із законодавством ЄС та зміцнить свою інституційну та адміністративну спроможність, керуючись критеріями, які мають бути встановлені державами-членами.[2]

Європейські вимоги у сфері довкілля, крім питань зміни клімату, включають горизонтальне законодавство (питання доступу до екологічної інформації, доступ до правосуддя з питань довкілля, участь громадськості, екологічні злочини, екологічна відповідальність, оцінка впливу на довкілля, стратегічна екологічна оцінка та ін.), законодавство про якість повітря та відходи, охорону водних ресурсів, промислове забруднення і цивільний захист та директиви щодо якості води, охорони природи та хімічних речовин.

У сфері реалізації кліматичної політики кліматичні зобов’язання України перед ЄС стосуються питань енергоефективності, скорочення викидів ПГ, впровадження СТВ, звітності та моніторингу викидів, адаптації до зміни клімату, врядування в кліматичній політиці, регламентації окремих речовин та ПГ.

1. Основні нормативно-правові акти ЄС у сфері регулювання кліматичної політики, які підлягають імплементації Україною

В червні 2025 року Україна в межах офіційного скринінгу продемонструвала перед ЄК, на якій стадії ми знаходимося в аспекті наближення законодавства Україні до права ЄС.  В аспекті реалізації кліматичної політики мова йде про Директиви, Регламенти та інші документи ЄС, які стосуються таких тематичних сфер:[3]

І) кліматичні цілі та врядування у кліматичній політиці ЄС[4]

• Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2021/1119 від 30 червня 2021 року про встановлення рамок для досягнення кліматичної нейтральності та внесення змін до Регламенту (ЄС) 401/2009 та Регламенту (ЄС) 2018/19999 (Європейський кліматичний закон) – встановлює рамки для скорочення антропогенних викидів ПГ із джерел та збільшення абсорбції поглиначами, а також юридично обов’язкові кліматичні цілі ЄС. Регламент встановив обов’язкову мету щодо досягнення кліматичної нейтральності в ЄС не пізніше 2050 року та подальше досягнення негативних (від’ємних) викидів парникових газів після 2050 року. Він визначив проміжні обовʼязкові цілі з метою досягнення кліматичної нейтральності – скорочення до 2030 року викидів ПГ щонайменше на 55% порівняно з 1990 роком. Регламент також визначив ціль щодо адаптації до зміни клімату – забезпечення безперервного прогресу у зміцненні здатності до адаптації, посиленні стійкості та зменшення вразливості до зміни клімату. Для досягнення цієї цілі ЄС прийняв Нову стратегію з адаптації до зміни клімату; держави-члени ЄС також повинні ухвалити та впровадити національні стратегії та плани адаптації до зміни клімату. Кожній державі-члену ЄС пропонується створити національний консультативний орган з питань клімату, відповідальний за надання експертних наукових консультацій з питань кліматичної політики відповідним національним органам влади.
• Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2018/1999 від 11 грудня 2018 року про управління Енергетичним Союзом і пом’якшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 (Регламент про врядування Енергетичного союзу) – встановлює механізм врядування задля реалізації стратегій та заходів, розроблених для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу та довгострокових зобов’язань ЄС щодо викидів ПГ відповідно до Паризької угоди; передбачає стимулювання співпраці між державами-членами для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу; має на меті забезпечення своєчасності, прозорості, точності, узгодженості, порівнюваності та повноти звітності ЄС та держав-членів перед Секретаріатом РКЗКООН. Регламент зобов’язує держави-члени ЄС прийняти національні інтегровані енергетичні та кліматичні плани на період 2021-2030 роки, а в подальшому на кожні десять років та визначає вимоги до змісту та структури таких планів. Проєкти планів подаються ЄК, яка оцінює їх і може надати рекомендації для країни. Іншими обов’язковими документами, передбаченим Регламентом, є довгострокові стратегії, які приймаються як на рівні ЄС, так і державами-членами. Кожна держава-член до 1 січня 2020 року, а в подальшому — до 1 січня 2029 року та кожні наступні 10 років повинна підготувати та подати до ЄК свою довгострокову стратегію принаймні на 30 років. За необхідності стратегії оновлюються кожні п’ять років. Регламент вимагає від ЄК здійснення моніторингу та оцінки прогресу держав-членів у досягненні цілей, завдань і внесків, встановлених в їхніх національних інтегрованих планах. Регламент визначає правила функціонування системи інвентаризації парникових газів ЄС та відповідних національних систем.
• Регламент (ЄС) 2023/955 від 10 травня 2023 року про створення соціального кліматичного фонду та внесення змін до Регламенту (ЄС) 2021/1060 – встановлює умови та порядок створення Соціального кліматичного фонду, метою якого є сприяння соціально справедливому переходу до кліматичної нейтральності шляхом подолання соціальних наслідків, спричинених включенням викидів ПГ від будівель та автомобільного транспорту до сфери дії Директиви 2003/87/ЄС про СТВ ЄС. Конкретними цілями Фонду є підтримка вразливих домогосподарств, вразливих мікропідприємств і вразливих користувачів транспорту. Така підтримка надається шляхом тимчасової прямої підтримки доходу та шляхом фінансування заходів та інвестицій, спрямованих на підвищення енергоефективності будівель, декарбонізацію опалення та охолодження будівель (зокрема шляхом інтеграції в будівлі відновлюваних джерел енергії), а також для надання покращеного доступу до мобільності та транспорту з нульовим і низьким рівнем викидів. Фонд надає фінансову підтримку державам-членам для фінансування заходів та інвестицій, викладених в їхніх Соціальних кліматичних планах.

ІІ) інструменти і механізми досягнення кліматичних цілей та пом’якшення зміни клімату[5]

• Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 134 жовтня 2023 року про встановлення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу та внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС (Директива СТВ ЄС) – охоплює такі види діяльності: виробництво електроенергії та тепла, енергоємні сектори промисловості, авіаційний транспорт, що здійснює внутрішні перельоти у державах, в яких працює СТВ ЄС, а також перельоти до та з Швейцарії і Великобританії, морський транспорт, сектор будівель, автомобільного транспорту та додаткових секторів (СТВ ЄС регулюватиме діяльність постачальників палива та почне застосовуватися з 2027 року, але може бути відкладена на 2028 рік у разі значного зростання цін на паливо). СТВ ЄС заснована на принципі «обмеження та торгівлі» квотами на викиди ПГ. Система передбачає встановлення верхньої межі (ліміту) на загальну кількість ПГ, які можуть викидатися установками, охопленими системою. Ліміт розподіляється на квоти, одна квота є дозволом на викиди однієї тонни еквівалента діоксиду вуглецю. Директива врегульовує також безкоштовний розподіл квот. Директивою передбачені механізми низьковуглецевого фінансування – запроваджені Інноваційний фонд (для сприяння впровадженню інноваційних низьковуглецевих технологій в промисловості) та Фонд модернізації (для модернізації енергетичної системи та підвищення енергоефективності).
• Регламент (ЄС) 2018/842 Європейського Парламенту і Ради від 30 травня 2018 про обов’язкове щорічне скорочення викидів державами-членами з 2021 до 2030 що сприяє кліматичним діям для виконання зобов’язань за Паризькою угодою та вносить зміни до Регламенту (ЄС) 525/2013 (Регламент про розподіл зусиль) – встановлює зобов’язання держав-членів ЄС щодо їхніх мінімальних внесків у певних секторах для досягнення цілі ЄС зі скорочення викидів ПГ на 40% до 2030 року нижче рівня 2005 року (так звані національні цілі), а також правила розподілу щорічних викидів та вимірювання досягнутого прогресу державами. Регламент охоплює викиди ПГ із таких секторів, як енергетика, промислові процеси і використання продуктів, сільське господарство, відходи.
• Регламент (ЄС) 2018/841 Європейського Парламенту і Ради від 30 травня 2018 про включення викидів і поглиначів та поглинання парникових газів від землекористування, змін у землекористування та лісового господарства до кліматичних та енергетичних рамок до 2030, а також про внесення змін до Регламенту (ЄС) 525/2013 і Рішення 529/2013/ЄС (Регламент ЗЗЗЛГ) – встановлює зобов’язання держав-членів ЄС у секторі землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства (ЗЗЗЛГ) щодо досягнення цілей Паризької угоди, а також правила щодо обліку викидів та поглинання ПГ у секторі ЗЗЗЛГ та перевірки дотримання державами-членами цих зобов’язань. Регламент зобов’язує кожну державу-члена ЄС забезпечити, щоб обліковані викиди від ЗЗЗЛГ компенсувалися еквівалентним поглинанням ПГ цими секторами.
• Регламент (ЄС) № 2024/3012 Європейського Парламенту та Ради від 27 листопада 2024 року, що встановлює систему сертифікації Союзу для постійного поглинання вуглецю, вуглецевого землекористування та зберігання вуглецю в продуктах (Регламент CRCF) – охоплює такі види діяльності в ЄС: постійне поглинання вуглецю, яке передбачає вловлювання та зберігання атмосферного або біогенного вуглецю протягом декількох століть; діяльність зі зберігання вуглецю, яка вловлює та зберігає вуглець у продуктах тривалого використання протягом принаймні 35 років (наприклад, будівельні вироби, виготовлені з деревини); діяльність з вуглецевого землекористування, що сприяє поглинанню та зберіганню вуглецю в лісах і ґрунтах або зменшенню викидів ПГ з ґрунтів, що здійснюється протягом щонайменше п’яти років.  
• Директива 2009/31/EC від 23 квітня 2009 про геологічне зберігання діоксиду вуглецю а також про внесення змін до Директиви Ради 85/337/ЄEC, Директив Європейського парламенту і Ради 2000/60/ЄC, 2001/80/ЄC, 2004/35/ЄC, 2006/12/ЄC, 2008/1/ЄC та Регламенту (ЄC) 1013/2006 – метою Директиви є екологічно безпечне геологічне зберігання CO2 для сприяння боротьбі зі зміною клімату, постійне утримання CO2 таким чином, щоб запобігти та усунути негативні наслідки та будь-які ризики для довкілля та здоров’я людини. Директива встановлює правові рамки для екологічно безпечного геологічного зберігання CO2, зокрема щодо вибору місця зберігання та одержання дозволів на проведення розвідки місць зберігання, одержання дозволів на саме зберігання, їх перегляд, оновлення та анулювання, зобов’язань щодо експлуатації, закриття місць зберігання та зобов’язань, що мають бути виконані після закриття місць зберігання, тощо.
• Регламент (ЄС)  2019/631 що встановлює стандарти викидів CO₂ для нових легкових автомобілів та нових легких комерційних транспортних засобів, а також скасовує Регламенти (ЄС) № 443/2009 та (ЄС) № 510/2011 (нова редакція) – щороку ЄК встановлює конкретні цілі викидів CO2 для кожного виробника. Регламент передбачає можливість відступів від цільових показників викидів, що встановлюються для певних виробників. Виробники можуть об’єднуватися та діяти спільно для досягнення своїх цільових показників викидів, вимоги та умови такого об’єднання визначені у Регламенті. Регламент визначає механізми стимулювання використання транспортних засобів з нульовим і низьким рівнем викидів, визначення розміру та стягнення надбавок за понаднормативні викиди СО2. Регламент також встановлює вимоги щодо проведення Європейською Комісією моніторингу та оцінки реальних викидів CO2 і значень споживання палива чи енергії.
• Регламент (ЄС) 2019/1242 Європейського Парламенту і Ради від 20 червня 2019 про встановлення стандартів викидів CO2 для нових великовагових транспортних засобів та внесення змін до Регламенту (ЄC) 595/2009 і (ЄС) 2018/956 Європейського парламенту і Ради і Директиви Ради 96/53/ЄC – встановлює цільові показники скорочення питомих викидів CO2 порівняно з еталонними викидами (базовим періодом є 1 липня 2019 року – 30 червня 2020 року): з 2025 року на 15%, а з 2030 року на 30%. Планується зменшити викиди СО2 з 2030 року на 45%, з 2035 року на 65% та на 90% до 2040 року. Європейська Комісія з метою впровадження автобусів з нульовим рівнем викидів у містах пропонує з 2030 року всі нові міські автобуси зробити з нульовим рівнем викидів.
• Директива 1999/94/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 грудня 1999 року про доступність інформації для споживачів щодо економії пального та викиди CO₂ під час продажу нових легкових автомобілів – передбачає, щоб інформація про економію пального та викиди CO2 надавалася за допомогою: етикетки – яка містить інформацію про економію пального та викиди CO2 на всіх нових автомобілях або розміщена поблизу в точці продажу; посібника щодо економії пального та викидів CO2 – має бути доступним у місці продажу та в уповноваженого органу держави, розробляється на щорічній основі; плакату (чи дисплею) – має містити офіційні дані щодо споживання пального та викиди CO2 усіма новими моделями легкових автомобілів, що демонструються або пропонуються для продажу чи оренди у відповідній точці продажу; рекламних матеріалів – повинна містити офіційні дані про витрати пального та питомі викиди CO2 для конкретної моделі легкового автомобіля.
• Директиви 98/70/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 жовтня 1998 р. про якість бензину та дизельного палива та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 93/12/ЄС – встановлює технічні вимоги до пального з огляду на забезпечення охорони здоров’я та довкілля. Держави-члени можуть розміщувати на ринку лише те пальне, яке відповідає екологічним вимогам, визначеним додатками до директиви. Директива вводить заборони та обмеження щодо використання певного пального.
• Регламент (ЄС) 2023/2405 Європейського Парламенту та Ради від 18 жовтня 2023 року про забезпечення рівних умов для сталого повітряного транспорту – встановлює гармонізовані правила споживання та постачання сталого авіаційного палива. Основна його мета – збільшення попиту та пропозиції екологічно сталого авіаційного палива, забезпечуючи при цьому рівні умови на ринку авіаперевезень ЄС.
• Регламент (ЄС) 2023/1805 Європейського Парламенту та Ради від 13 вересня 2023 року про використання відновлюваного та низьковуглецевого палив в морському транспорті та внесення змін до Директиви 2009/16/ЄС – головними цілями є збільшення використання відновлюваних і низьковуглецевих видів палива та зменшення викидів ПГ у секторі морського судноплавства.
• Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2015/757 від 29 квітня 2015 року про моніторинг, звітність та верифікацію викидів вуглекислого газу від морського транспорту, а також про внесення змін до Директиви 2009/16/ЄС – моніторинг і звітність про викиди CO2 здійснюють компанії щодо кожного зі своїх суден. Компанії повинні підготувати план моніторингу для кожного свого судна. Плани повинні бути подані акредитованому версифікатору для оцінки. Щорічно компанії зобов’язані подати Європейській Комісії та органам влади держав-прапору звіт про викиди CO2 та іншу відповідну інформацію.
• Регламент (ЄС) 2023/956 Європейського Парламенту і Ради від 10 травня 2023 про встановлення механізму вуглецевого коригування імпорту (Регламент про СВАМ). Механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM) – новий інструмент ЄС, метою якого є запобігання ризику витоку вуглецю та заохочення чистішого промислового виробництва в країнах, що не входять до ЄС. СВАМ вирівнює ціноутворення за викиди ПГ під час виробництва вуглецевоємних товарів, які імпортуються до ЄС. Регламент передбачає поступове впровадження СВАМу.

ІІІ) регламентування окремих речовин та ПГ[6]

• Регламент (ЄС) 2024/573 Європейського Парламенту і Ради від 7 лютого 2024 про фторовані гази, що вносить зміни до Директиви (ЄС) 2019/1937 та скасовує Регламент (ЄС) 517/2014 (Регламент про ф-гази) – запроваджена та діє система квот для обмеження кількості ГФВ, що розміщуються на ринку ЄС. Максимальна кількість ГФВ, яка може бути розміщена на ринку, встановлюється на календарний рік і поступово зменшується, досягаючи нульового значення у 2050 році. Регламент встановлює зобов’язання щодо заходів запобігання викидів, витоків та вивільнення фторованих парникових газів, навчання та сертифікації відповідних спеціалістів, маркування газів та обладнання, ліцензійних зобов’язань, зобов’язань, пов’язаних із митним контролем та ринковим наглядом, звітуванням тощо.
• Регламент (ЄС) 2024/590 Європейського Парламенту і Ради від 7 лютого 2024 про речовини, що руйнують озоновий шар, та скасування Регламенту (ЄC) 1005/2009 – встановлює: а) загальну заборону на виробництво, використання та торгівлю озоноруйнівними речовинами, а також товарами та обладнанням, що використовують озоноруйнівні речовини; б) винятки для деяких видів використання, щодо яких відсутні альтернативи. Регламент визначає, що озоноруйнівні речовини можуть вироблятися, розміщуватися на ринку, а згодом постачатися або розповсюджуватися для використання в якості сировини, технологічних агентів або для основних лабораторних та аналітичних цілей, а також в інших випадках, визначених Регламентом. Європейська Комісія має регулярно оновлювати список озоноруйнівних речовин, використання яких як сировини буде заборонено. Регламент поширює вимогу щодо вилучення озоноруйнівних речовин для регенерації, переробки або знешкодження на такі сектори, як будівельні матеріали (зокрема, пінопласт), холодильне обладнання, обладнання для кондиціонування повітря та теплові насоси, обладнання, що містить розчинники, системи пожежогасіння та вогнегасники, а також інше обладнання, якщо це технічно та економічно буде можливим.
• Директива 2006/40/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 року стосовно викидів із систем кондиціонування повітря автомобільних транспортних засобів та про внесення змін до Директиви Ради 70/156/ЄЕС – встановлює вимоги щодо викидів та безпечного функціонування систем кондиціонування повітря, встановлених на автомобільних транспортних засобах, модернізації та заправки таких систем. З 2017 року використання фторованих парникових газів із потенціалом глобального потепління вище 150 у всіх нових транспортних засобах, що надходять на ринок ЄС, заборонено. Нові транспортні засоби з системами, які використовують ці гази, не можуть бути зареєстровані, продані або введені в експлуатацію в ЄС.

Варто відзначити, що цей перелік актів ЄС не є вичерпний, адже, крім вищезазначених актів, існують імплементаційні рішення щодо їх впровадження, нормативи ЄС, які стосуються горизонтальних наскрізних питань в екологічній сфері, та, відповідно, стосуються і проблем зміни клімату, а також законодавство ЄС у сфері сільського господарства, управління відходами, біорізноманіття, лісової політики, промислового забруднення, якості атмосферного повітря, яке в тій чи іншій мірі також стосується реалізації кліматичної політики.

2. Основні нормативно-правові акти у сфері реалізації кліматичної політики, прийняті задля наближення України до права ЄС у кліматичній сфері

В останні роки Україна активно розвиває нормативно-правову базу у сфері реалізації кліматичної політики, спрямованої на досягнення кліматичної нейтральності, сталого розвитку та адаптації до законодавства ЄС у цій сфері. Україна повністю або частково наблизила своє законодавство до деяких документів ЄС поряд з імплементуючими рішеннями до цих нормативних документів; але багато з них потребують значних фінансових ресурсів та підвищення рівня інституційної спроможності для їх імплементації в Україні. Впровадження частини вимог ЄС залежить від припинення воєнного стану в Україні та деокупації територій України і відновлення доступу до них. Нижче описано рівень наближення законодавства України до ряду нормативних актів ЄС в кліматичній сфері.

Для впровадження вимог Європейського кліматичного закону в Україні прийнято такі нормативні документи, які частково його імплементують:

• Закон України “Про основні засади державної кліматичної політики” (Кліматичний закон) від 08.10.2024 р.,
• Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року та План заходів з виконання Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року, схвалені розпорядженням КМУ від 13.08.2024 р. № 761-р.,
• Національний план з енергетики та клімату на період до 2030 року, затверджений розпорядженням КМУ від 25.06.2024 р. № 587-р.
• Національний план дій з енергоефективності на період до 2030 року, затверджений Розпорядженням КМУ від 29.12.2021 р. № 1803.
• Оновлений НВВ України до Паризької угоди, затверджений Розпорядженням КМУ № 868-р від 30 липня 2021.
• Енергетична стратегія України до 2050 року, схвалена розпорядженням КМУ від 21.04.2023 р. № 373-р.
• Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року, схвалена розпорядженням КМУ від 30.05.2018 р. № 430-р.
• Стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року та операційний план заходів з її реалізації у 2025-2027 роках, затверджені Розпорядженням КМУ від 15 листопада 2024 року № 1163-р.
• Стратегія екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 р. № 1363-р.
• Стратегія низьковуглецевого розвитку України на період до 2050 року (2018).

Кліматичний закон України поряд з вищевказаними документами є основою для імплементації більшості актів ЄС у кліматичній сфері, але для повного наближення законодавства та практики України до стандартів ЄС потрібне окреме законодавство (в т.ч. підзаконні акти) практично по кожній із вищевказаних директив та регламентів ЄС.

Статтею 4 Кліматичного закону визначено цілі державної кліматичної політики. А саме, державна кліматична політика спрямована на досягнення кліматичної нейтральності України до 2050 року, забезпечення пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї, низьковуглецевого та сталого розвитку, екологічної, продовольчої та енергетичної безпеки України. Для досягнення вищевказаної цілі, встановлюється проміжна ціль – зменшення обсягів викидів ПГ щонайменше на 65 відсотків до 2030 року відповідно до рівня 1990 року. У червні 2025 року оприлюднено проект другого НВВ, який передбачає скорочення загальних викидів ПГ з урахуванням абсорбції у 2035 році на 68-73% від рівня викидів 1990 року.[7]

Кліматичний закон передбачає можливість створення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів з питань зміни клімату та створення Науково-експертної ради з питань зміни клімату та збереження озонового шару як незалежного дорадчого науково-експертного органу. Важливим є питання визначення правового статусу Науково-експертної ради з питань зміни клімату та збереження озонового шару, її функцій та завдань, порядку формування. Функціонування Ради має посилити науковий та експертний внесок у формування та реалізацію державної кліматичної політики. 

Деякі кількісні цілі, встановлені у Національному плані з енергетики та клімату:

• скорочення викидів ПГ на 65% порівняно з рівнем 1990 р. до 2030 року;
• кліматична нейтральність енергетичного сектору України до 2050 року;
• кліматична нейтральність (для економіки в цілому) до 2060-го року;
• виведення з експлуатації вугільної генерації до 2035 року;
• скорочення викидів метану на 30% до 2030 р. від рівня 2020 р.;
• посилення адаптаційної спроможності та стійкості соціальних, економічних та екологічних систем до зміни клімату;
• частка відновлюваних джерел енергії у структурі загального кінцевого енергоспоживання має становити не менше як 27% у 2030 році;
• частка генерації з ВДЕ в загальному виробництві електроенергії на рівні 25% у 2030 році;
• частка використання альтернативних джерел енергії (відновлювані джерела енергії та вторинні енергетичні ресурси) у виробництві теплової енергії об’єктами у сфері теплопостачання у 2025 році – 30%, у 2035 році – 40%;
• збільшення рівня застосування альтернативних видів палива (біопаливо або його суміш з традиційним паливом) та електроенергії (виробленої, як з традиційних, так і з відновлюваних джерел) у транспортному секторі до 50% до 2030 року).

СНВР  України, затверджена на період до 2050 року, переглядається та у разі потреби оновлюється кожні п’ять років з періодом планування на 30 років з урахуванням результатів оцінки та моніторингу її реалізації. Під час перегляду середньострокових цілей та цільових показників державної кліматичної політики, визначених СНВР України, оновлені середньострокові цілі не мають бути менш амбітними, ніж попередні, що є важливим елементом постійного поступового скорочення викидів ПГ. СНВР визначає національне бачення щодо відокремлення подальшого економічного зростання та соціального розвитку держави від збільшення обсягу викидів парникових газів. СНВР передбачає групу політик і заходів щодо енергоефективності, відновлюваної енергетики, модернізації та інновацій, трансформації ринку та інституцій, зменшення витоків під час видобування, переробки, транспортування та зберігання викопного палива, вдосконалення поводження з відходами, діяльності у сільському господарстві, секторі землекористування, змін землекористування та лісового господарства (ЗЗЗЛГ).

Для впровадження Регламенту про врядування Енергетичного союзу, крім Кліматичного закону, прийнято закони «Про енергоефективність», «Про ринок електричної енергії», «Про енергоефективність в будівлях», «Про альтернативні джерела енергії», Національний план з енергетики та клімату на період до 2030 року та ін. Ці нормативні документи не повністю імплементують положення регламенту, але адаптують деякі вимоги, починаючи від визначень, закінчуючи зобов’язаннями із розроблення стратегічних документів для досягнення кліматичних цілей.

Україна зобов’язалася впровадити систему торгівлі викидами (СТВ) ПГ в Україні на зразок тієї, яка діє в ЄС, для можливості наступного лінкування української СТВ із Європейською. Основними нормативними документами для впровадження Директиви про СТВ є Кліматичний закон та Закон України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів». Законом передбачено функціонування Єдиного реєстру з моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (ст. 8-1), в якому реєструються установки, що здійснюють викиди ПГ у результаті провадження видів діяльності, які входять до переліку видів діяльності, в результаті провадження яких викиди парникових газів підлягають моніторингу, звітності та верифікації, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У зв’язку із прийняттям Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» внесені зміни в Кодекс про адміністративні правопорушення, та передбачена відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, порушення процедур верифікації звіту оператора про викиди парникових газів. Крім того, прийнято ряд підзаконних актів, пов’язаних із реалізацією цього закону, наприклад Постанова КМУ № 880 Про затвердження переліку видів діяльності, викиди парникових газів в результаті провадження яких підлягають моніторингу, звітності та верифікації, Постанова КМУ № 960 Про затвердження Порядку верифікації звіту оператора про викиди парникових газів, Постанова КМУ № 959 Про затвердження Порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, Наказ Міндовкілля № 671 Про затвердження Методичних рекомендацій з оцінки викидів парникових газів за видами діяльності установок, Наказ Міндовкілля № 75 Про затвердження Порядку державної реєстрації установок у Єдиному реєстрі з моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів та ін.

Затверджений план впровадження національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (далі – СТВ) передбачає три основні етапи:

• Підготовчий (2025–2027 роки) – розробка законодавчої бази та створення необхідних інструментів для роботи СТВ.
• Перший, “пілотний” (з 2028 року) – тестовий запуск системи торгівлі квотами на викиди парникових газів.
• Другий, операційний – розпочнеться не раніше ніж через три роки після скасування воєнного стану, що дозволить впровадити СТВ в умовах стабільного економічного відновлення.[8]

З метою зменшення обсягів антропогенних викидів ПГ та збільшення обсягів видалення ПГ поглиначами у процесі діяльності суб’єктів господарювання та стимулювання сталого розвитку Податковим кодексом України встановлюється фіскальний інструмент у вигляді екологічного податку. Ставка податку на викиди СО2 становить 30 грн за 1 тонну. Передбачається поступове збільшення цієї ставки, враховуючи також той факт, що ставка такого податку в ЄС є значно вищою та, відповідно, стимулює до скорочення викидів ПГ.

В Україні заплановано створення окремого органу, який відповідатиме за впровадження системи торгівлі квотами на викиди ПГ (СТВ), в т.ч. у морському та авіаційному секторах.

Основою для імплементації Регламенту про розподіл зусиль є Кліматичний закон України, Постанова КМУ № 554 від 21.04.2006 Про затвердження Порядку функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, Стратегія формування та реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2035 року, затверджена Розпорядженням КМУ № 483 від 30.06.2024 та ін. документи, перераховані вище щодо імплементації Європейського кліматичного закону. Для повного наближення до вимог цього регламенту необхідним є розроблення підзаконних нормативно-правових актів для реалізації Кліматичного закону України у сфері інвентаризації викидів ПГ в різних секторах економіки.

Впровадження Регламенту ЗЗЗЛГ відбувається на підставі Кліматичного закону України, Постанови КМУ № 554 від 21.04.2006 Про затвердження Порядку функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, Порядку проведення національної інвентаризації лісів, затвердженому Постановою КМУ № 391 від 21.04.2021. Додаткове законодавство повинно бути прийняте для збору даних, регулювання звітності, інвентаризації викидів та встановлення зобов’язань у секторі ЗЗЗЛГ.

Директива про якість бензину та дизельного палива впроваджується на основі Законів України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», «Про заборону ввезення і реалізації на території України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину», «Про альтернативні види палива», «Про захист прав споживачів», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та ін.

ІмплементаціяРегламентів про речовини, що руйнують озоновий шар та про ф-гази відбувається на підставі Закону України «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами» від 12.12.2019 р., Наказ Міндовкілля № 369 від 8.06.2021 Про затвердження Порядку створення та ведення Єдиного державного реєстру операторів контрольованих речовин, Поставнова КМУ № 624 від 16.05.2002 Про посилення державного регулювання стосовно ввезення в Україну та вивезення з України озоноруйнівних речовин, Постанова КМУ № 992 від 23.09.2020 Деякі питання регулювання діяльності у сфері охорони озонового шару, Наказ Мінприроди № 661 від 10.06.2024 Про затвердження Порядку маркування контрольованих речовин, товарів та обладнання.

Значна законодавча робота повинна бути здійснена для наближення України до вимог законодавства ЄС щодо створення СТВ, соціального кліматичного фонду, поглинання вуглецю, вуглецевого землекористування та зберігання вуглецю, зберігання діоксиду вуглецю, доступності інформації для споживачів щодо економії пального та викиди CO2, стандарти викидів CO₂ для нових легкових автомобілів та нових легких комерційних транспортних засобів, та для нових великовагових транспортних засобів.

3. Основні виклики на шляху до наближення України до права і практики ЄС у кліматичній сфері.

Очікується великий об’єм законодавчої роботи у зв’язку з євроінтеграційними прагненнями України. При цьому Україна в сучасних умовах стикається із значними перешкодами на шляху до наближення свого законодавства до вимог і стандартів ЄС, серед яких:

1. Війна і безпекові виклики

Повномасштабна військова агресія росії є значною перешкодою на шляху до впровадження стандартів ЄС в екологічній сфері в Україні, оскілки вона руйнує інфраструктуру і пошкодження промислових об’єктів та енергетичної інфраструктури, що є основним джерелом викидів ПГ, переносить фокус з «озеленення» на виживання та відновлення. Значні кошти, які малим б спрямуватися на кліматичну модернізацію, спрямовуються на оборону та подолання наслідків війни. Крім того війна створює невизначеність і унеможливлює довгострокове планування, необхідне для кліматичної політики, а також приводить до великих втрат людського ресурсу та значної міграції працюючого населення. Тому війна очевидно ускладнює можливість реалізації заходів, пов’язаних із розробленням та реалізацією кліматичної політики, адже, крім руйнування, коштовності відновлення та відбудови України, обмежено певні види діяльності та ускладнено доступ до окупованих та прифронтових територій, що унеможливлює здійснення ряду заходів, починаючи від збору даних, та закінчуючи відновленням цивільної авіації та належного доступу до морського судноплавства. У зв’язку із наведеним, впровадження ряду директив та регламентів ЄС прямо залежить від закінчення воєнного стану та є можливим впродовж часу, коли будуть припинені воєнні дії на території України. А відтак, часто оцінити строк наближення законодавства та практики України до вимог ЄС не завжди є можливим.

• Економічні та фінансові бар’єри

Важливим проблемним аспектом є питання фінансування розроблення та впровадження кліматичної політики, адже частина заходів потребують значних ресурсів, як, наприклад, розроблення СТВ, фінансування наукових розробок у певних сферах, в т.ч. низьковуглецевих технологій, створення додаткових інституцій, формування баз даних, а також заходів, пов’язаних із воєнними діями на території України (відновлення енергетичного сектору, розмінування територій, повоєнна відбудова України та ін).

Імплементація вимог ЄС вимагає значних інвестицій, які європейські країни інвестували десятиліттями. Тому не можна оминути увагою додаткове фінансове навантаження впровадження екологічних вимог ЄС в кліматичній сфері на бізнес в Україні. Зокрема, енергетичний сектор України значною мірою залежить від викопного палива, і декарбонізація вимагає переходу на ВДЕ, що є тривалим і дорогим процесом. Також вплив може бути пов’язаний із розподілом квот на викиди ПГ та необхідністю купівлі дозволів на викиди, впровадження СВАМу в Україні, який передбачає оподаткування вуглецевого сліду імпортної продукції до ЄС).

Одним із бар’єрів в економічному аспекті є низький податок на викиди СО2, який є одним із найнижчих в Європі, та станом на сьогодні не створює стимулу для скорочення викидів ПГ для підприємств.

• Інституційні та адміністративні виклики

Інституційна реформа, яка відбулася у липні 2025 року, зокрема, ліквідація Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та об’єднання Міністерства економіки, Міндовкілля та Міністерства аграрної політики та продовольства[9] в одному Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства України впливає на процес формування та реалізації кліматичної політики. З одного боку ця реформа може мати негативний вплив на пріоритизацію кліматичних та екологічних питань у державній політиці, враховуючи тенденції пріоритетності економічної та безпекової політики держави, особливо в умовах воєнного стану в Україні. Але, враховуючи процеси реформування Мінекономіки, сфера компетентності якого поширюється також на екологічну та аграрну політику, існує ймовірність, що кліматична політика в цих напрямках буде скоординовано в межах одного органу, що може позитивно відзначитися на реалізації кліматичної політики. При цьому, питання необхідності узгодження, наприклад, кліматичної та енергетичної політики, політики у сфері містобудування, освіти і науки тощо залишаться і надалі актуальними, оскілки ці напрямки діяльності і надалі будуть належати до компетенції різних міністерств. Тому важливим є забезпечення інтеграції кліматичної політики в різні сфери, налагодження ефективного діалогу та координації між Мінекономіки та іншими органами, які відповідальні за реалізацію кліматичної політики (Міністерство енергетики, Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство розвитку громад та територій та ін.), для чого повинна бути створена окрема координуюча платформа – координуючий орган з необхідними важелями впливу.

Враховуючи інституційну реформу, важливим є питання збереження наявного кадрового потенціалута необхідність його подальшого розвитку. Адже, крім потреби у підготовці висококваліфікованих спеціалістів, нагальною є проблема втрати молоді та кваліфікованих працівників під час війни в України, тим більше під час інституційних змін, які часто можуть супроводжуватися оптимізацією кадрів задля економії ресурсів. В Україні і до цього часу це питання стояло досить гостро, адже у Міндовкілля станом на лютий 2025 року працювало 241 працівників, а управління з питань зміни клімату нараховувало лише 11 працівників,[10] що є критично мало для реалізації поставлених завдань перед Україною.

Для порівняння, вивчаючи досвід різних держав у сфері інституційної спроможності щодо формування кліматичної політики, на особливу увагу заслуговує Великобританія. Зокрема, варто звернути увагу на багаточисельність структур, відповідальних за реалізацію кліматичної політики, Наприклад, Міністерський Департамент енергетичної безпеки і net zero нараховує близько 4500 працівників станом на червень 2024 року.[11] Крім того в Британії також діє Департамент з довкілля, продовольства та сільського господарства, який налічує 10 250 працівників станом на 2020 рік.[12] Додатково до питань формування кліматичної політики залучені інші міністерські департаменти, такі як Департамент транспорту, Департамент бізнесу і торгівлі, Департамент науки, інновацій і технологій.[13] Також значна увага приділяється питанням співпраці державних структур для максимального залучення експертного та наукового потенціалу в процес формування державної кліматичної політики. Наприклад, Департамент довкілля, продовольства та сільського господарства співпрацює з 34 агенціями і організаціями, серед яких: не міністерські департаменти, виконавчі агенції, консультативно-дорадчі органи тощо.[14] Департамент енергетичної безпеки і net zero також співпрацює з 15 агенціями і організаціями.[15] Окремо варто зазначити, що ще у 2008-му створено Комітет зі зміни клімату у Великобританії[16]. Він є незалежним, статутним органом, який фінансується з державного бюджету та має значні важелі впливу на формування кліматичної політики держави.

Серед викликів можна також назвати корупційні ризики, адже складність та фінансова ємність кліматичних проектів створюють потенційні ризики для неефективного використання коштів та зловживань. Такі бар’єри ведуть також до затягування процесів імплементації актів ЄС.

• Соціальні аспекти

Проблеми соціального справедливості переходу є актуальними для різних регіонів у світі, в тому числі і для України, адже вони пов’язані із відмовою від викопного палива, закриттям старих промислових підприємств, що приводить до втрати робочих місць. Це вимагає створення нових соціальних програм та програм перекваліфікації.

Значним може бути опір ринку (т.зв. «брудних галузей промисловості»), для яких екологічні стандарти ЄС є додатковим тягарем та викликом. Саме низький рівень обізнаності та недостатнє розуміння суб’єктами ринку та населенням довгострокових переваг «зеленого» переходу також ускладнює процеси необхідних реформ.

Висновки

• У червні 2025 року Україна успішно завершила офіційний скринінг (оцінку відповідності) національного законодавства нормам ЄС в межах переговорного розділу 27 «Навколишє середовище, клімат та цивільний захист». Українська сторона представила ЄК детальний аналіз відповідності національного законодавства у сфері клімату та навколишнього середовища до правової системи ЄС. Метою скринінгу було визначити ступінь наближення законодавства України до вимог ЄС, визначити прогалини та розробити плани щодо подальшої адаптації законодавства до норм ЄС.
• Зобов’язання України перед ЄС у сфері зміни клімату пов’язанні із директивами, регламентами та імплементаційними рішеннями ЄС щодо встановлення кліматичних цілей та врядування у кліматичній політиці, визначення інструментів і механізмів досягнення кліматичних цілей та пом’якшення зміни клімату, регламентування окремих речовин та ПГ.
• Ключові аспекти зобов’язань України перед ЄС стосуються запровадження СТВ, забезпечення функціонування ефективного механізму моніторингу, звітності та верифікації викидів ПГ, поступової ліквідації використання озоноруйнівних речовин та створення механізмів звітності, контролю та поступового скорочення використання фторованих газів, скорочення викидів ПГ згідно із встановленими національними цілями, досягнення кліматичної нейтральності, прискорення декарбонізації економіки та енергетики і перехід до чистих та безпечних джерел енергії, підготовка до впливу СВАМ, співпраця у сфері сталого транспорту, енергоефективності та «зеленої» трансформації промисловості.
• Закон України «Про основні засади державної кліматичної політики», прийнятий у 2024 році – це фундаментальний акт, що гармонізує державну кліматичну політику України з Європейським кліматичним законом. Кліматичний закон України є також оновою для наближення законодавства України до інших директив та регламентів ЄС в кліматичній сфері, тому він є оновою для розроблення інших законних та підзаконних нормативних документів в Україні.
• В Україні прийнято Закон України «Про моніторинг, звітність та верифікацію викидів ПГ», який є важливим документом для впровадження СТВ в Україні. Процес розроблення законодавчої бази та створення необхідних інструментів для роботи СТВ триває. Тестовий запуск системи торгівлі квотами на викиди парникових газів заплановано з 2028 року. Операційний етап запуску СТВ – розпочнеться не раніше ніж через три роки після скасування воєнного стану, що дозволить впровадити СТВ в умовах стабільного економічного відновлення.
• Наближення законодавства України у сфері зміни клімату до права ЄС пов’язане із такими основними викликами: війна і безпекові виклики (руйнування та невизначеність), економічні та фінансові бар’єри (висока вартість модернізації, відбудови України), інституційні та адміністративні виклики (низька інституційна спроможність, корупційні ризики, питання міжсекторальної координації та пріоритизації кліматичної політики), соціальні та кадрові аспекти (низький рівень обізнаності, опір ринку, втрата робочих місць) тощо.

---

[1] Україна на крок ближче до ЄС: Завершено офіційний скринінг за переговорним розділом 27 «Навколишнє середовище, клімат та цивільний захист»: https://mepr.gov.ua/ukrayina-na-krok-blyzhche-do-yes-zaversheno-ofitsijnyj-skryning-za-peregovornym-rozdilom-27-navkolyshnye-seredovyshhe-klimat-ta-tsyvilnyj-zahyst/

[2] Ukraine successfully completes its screening process: https://enlargement.ec.europa.eu/news/ukraine-successfully-completes-its-screening-process-2025-09-30_en

[3] Довідник актів acquis communautaire у сфері довкілля та зміни клімату. Довідник Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» (2023): https://rac.org.ua/wp-content/uploads/2024/03/racse-acquiscommunautaire-chapter27.pdf

[4] https://compass27.info/acts/?s=&sortby=cat&cat%5B%5D=20&subcat%5B%5D=52

[5] https://compass27.info/acts/?s=&sortby=cat&cat%5B%5D=20&subcat%5B%5D=53

[6] https://compass27.info/acts/?s=&sortby=cat&cat%5B%5D=20&subcat%5B%5D=54

[7] Другий національно визначений внесок України до Паризької угоди: https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2025/06/1.2-Proyekt-Drugogo-NVV-Ukrayiny.pdf

[8] Уряд затвердив дорожню карту впровадження національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, – Світлана Гринчук: https://mepr.gov.ua/uryad-zatverdyv-dorozhnyu-kartu-vprovadzhennya-natsionalnoyi-systemy-torgivli-kvotamy-na-vykydy-parnykovyh-gaziv-svitlana-grynchuk/

[9] Постанова КМУ від 21 липня 2025 р. № 903 Деякі питання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства: https://www.kmu.gov.ua/npas/deiaki-pytannia-ministerstva-ekonomiky-dovkillia-ta-silskoho-t210725

[10] Структура Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України: https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2025/02/Struktura-Ministerstva-zahystu-dovkillya-ta-pryrodnyh-resursiv-Ukrayiny.pdf

[11] Department for Energy Security and Net Zero: https://www.gov.uk/government/organisations/department-for-energy-security-and-net-zero/about

[12] Department for environment, food and rural affairs: https://www.gov.uk/government/organisations/department-for-environment-food-rural-affairs/about

[13] GOV.UK. Departments, agencies and public bodies: https://www.gov.uk/government/organisations#department-for-energy-security-and-net-zero

[14] GOV.UK. Departments, agencies and public bodies: https://www.gov.uk/government/organisations#department-for-environment-food-rural-affairs

[15] GOV.UK. Departments, agencies and public bodies:  https://www.gov.uk/government/organisations#department-for-environment-food-rural-affairs

[16] About the Climate change committee (UK) https://www.theccc.org.uk/about/